Відкриваємо нову рубрику: ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ПІДЛІТКІВ

Мене звати Маша, мені 13 років. Я не можу порозумітися з батьками, особливо з мамою. Вона постійно мені чимось дорікає, у всьому звинувачує. Я взагалі не відчуваю ласки, ніжності від неї. Батько теж стає схожим на маму. Скандали з батьками навіть у мої 13 років схиляють до думок про самогубство.

Я не знаю, що мені робити, як жити далі, я ж не почуваюся хоч комусь потрібною... І це для мене найгірше. Будь ласка, допоможіть мені...

Чимало підлітків жаліються на те, що раніше їхні стосунки з батьками були ближчими, між ними було більше довіри, ніжності. Але ти стаєш дорослішою, і давай спробуємо розібратися, що ж насправді хочуть сказати тобі батьки своїми наріканнями.

Обмеження, підвищений тон, небажання домовлятися часто маскують страх за вас.
Чи не потрапили ви у погану компанію? Чи не курите? Чи не вживаєте алкоголь або, крий Боже, наркотики? Як впливають на вас ваші друзі — хлопці та дівчата? Чи не починаєте ви занадто рано статеве життя?

Запитання, запитання, запитання...

Таких нових тривог — купа у всіх батьків підлітків,
просто реагують вони на них по-різному.

Подумай, чи не перебільшуєш ти погане ставлення до себе батьків? Може, насправді все не так і страшно? Чи ділишся ти з ними хоча б трохи подіями свого життя, радощами і труднощами? Чи знають вони твоїх друзів? Чи бувають твої друзі у тебе вдома? Адже коли батьки знають, із ким ти проводиш час, і не мають нічого проти твоїх приятелів — вони спокійніші, ніж коли ти замкнулася і «тримаєш оборону».

До речі, а ти сама вмієш дружити? У тебе є справжні друзі? Мені здається, що якщо ти справді можеш знайти спільну мову і дру­жити, тобі легше буде знайти дорогу до серця своїх батьків. Почни хоча б із того, що віднови нормальні стосунки з батьком. А може, у тебе є родичі (бабуся, дідусь, тітка, хрещена, двоюрідні сестри і брати), які мог­ли б стати твоїми союзниками і допомогти налагодити відносини з батьками? Для підлітка дуже важливо, щоб хтось із близьких його балував, захищав і вчив простих речей.

Мені дуже не сподобалися твої думки про суїцид — ти, напевно, і сама розумієш, що у тебе — одне життя, принаймні, на цьо­му світі. Ти ще не вивчилася, не знайшла свого покликання, професії, не зустріла ко­ханої людини, не народила дітей. Подумай, скільки всього цікавого попереду! А через дріб’язкові образи ти готова все це перекрес­лити? І кого ти покараєш?

Для тебе вже нічого не можна буде змі­нити!

Подумай про це. Багатьом підліткам у пе­ріоди сварок із батьками спадають на думку такі фантазії, ти не сама! Проте для декого з них земний шлях закінчується назавжди і реально!

Які ще я можу дати тобі поради для на­лагодження стосунків із батьками:

Ø Вчися сама дружити з іншими, і ці по­зитивні уміння поступово перенось на сто­сунки з рідними. Адже бути другом — це бу­ти терплячим до вад інших, допомагати і підтримувати, бути відкритим, добрим, по­важати. Чи можна так сказати про тебе? На­магайся розвивати ці риси у собі, і у широке коло твоїх товаришів увійдуть і батьки.

Ø Проаналізуй свої інтереси, захоплен­ня, здібності, бажання, хобі. Коли людина знаходить справу до душі, живе яскравим і насиченим життям — думки про смерть і безглуздість існування полишають її. У неї не тільки немає часу на сварки і порожні ба­лачки, але і з’являються нові знайомі. А бать­кам — спокійніше, коли ти не тиняєшся без діла з поганою компанією. Атмосфера у ва­шому домі значно покращиться.

o Читай розумні і корисні книжки, зок­рема із психології. Уже багато чого напи­сано про стосунки батьків і дітей у різному віці, особливо про підлітків. Це не лише допоможе тобі розібратися у собі, а й під­каже, як грамотно вибудовувати стосунки з близькими.

Ø Поговори з батьками — спокійно і по суті. Дізнайся, чого вони конкретно хочуть від тебе? Запиши або запам’ятай їхні поба­жання, можливо, частину з них ти могла б робити регулярно і без нагадувань — бать­ки це точно оцінили б, зрозуміли б, що і ти можеш іти на певні поступки. Якщо ти з чи­мось не згодна, поясни це і спробуй знайти рішення, яке частково задовольнило б і тебе, і їх (це називається компромісом). Або за­пропонуй свій варіант — можливо, батькам підійде саме він. До речі, і поступливість, і компроміс, і співпраця — непогані спосо­би виходу з конфлікту. А ось суперництво не призводить до згоди. Адже інколи хиткий мир кращий від доброї сварки!

Зрозумій: жити у дорослому світі — непроста штука, але стаєш старшою і, напевно, вже час учи­тися правил саме дорослого життя.

Споді­ваюся, ти з цим упораєшся. Успіхів!

1. Якщо ти думаєш, що програєш, то програєш.

2. Якщо ти думаєш, що не зможеш, то не зможеш.

3. Якщо ти думаєш, але боїшся, то не досягнеш мети.

4. Якщо ти чекаєш на невдачу, вона прийде до тебе.

5. Успіх завжди з тим, хто його прагне.

6. Справжній двобій відбувається у твоєму розумі.

7. Якщо ти думаєш про перемогу, то переможеш.

8. Повір у себе, щоб виграти.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Умій володіти собою

Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.

Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням. Пам'ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і позування.

Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово».

Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОЄЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

Будь толерантною особистістю.

Толерантність ( від лат. Tolerans – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань.

Агресія (від лат. Aggressio – нападаю) – незаконне застосування сили однією людиною.

Пам’ятка для батьків.

Якщо дитину часто критикувати – вона вчиться судити інших.

Якщо з дитини часто сміються – вона вчиться бути боязливою.

Якщо до дитини відносяться терпляче – вона вчиться бути терпеливою.

Якщо її часто хвалять – вона вчиться позитивно оцінювати інших.

Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

Якщо дитина часто бачить ворожість – вона вчиться агресії.

Якщо дитину часто карають – вона вчиться почувати себе винною.

Якщо часто підбадьорюють – вчиться впевненості в собі.

Якщо з дитиною поводяться чесно – вона вчиться справедливості.

Якщо часто підтримують – в неї формується нормальна самооцінка.

Якщо дитина живе в атмосфері доброзичливості і уваги, почуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому житті любов.

10 ознак того, що Ваша дитина має високу чутливість.

У світі проживає 15-20% людей з високою чутливістю, дітей з таким психологічним типом фахівці називають «сенситиви».

Ймовірно, ваша дитина має високу чутливість, якщо вона:
- боїться несподіваного дотику або обіймів;
- уникає знаходитися близько до інших людей, дуже не любить стояти в чергах, їздити в громадському транспорті, бути в натовпі;
- не любить ходить босоніж по піску, траві, камінню, килимах, вважає за краще чисту гладку підлогу. Може уникати дотику руками до певних видів тканини, дерева, пластику;
- дуже чутлива до холоду або спеки, проявляються шкірні реакції;
- дуже бурхливо реагує на укуси комарів, крихітні порізи або подряпини - на будь-яке порушення цілісності шкіри;
- любить завертатися в товсту щільну ковдру, навіть у спеку;
- навідріз відмовляється носити певні види одягу;
- з раннього дитинства уникає ігор з піском, глиною, водою, не любить пальчикові фарби і пластилін - усе, чим можна забруднитися;
- чітко чує і легко відволікається на "фонові" і непомітні для дорослого вуха звуки - цокання годинника, дзижчання комп'ютера або гул холодильника, звуки транспорту за вікном;
- дуже перебірлива в їжі: споживає обмежений набір продуктів, уникає їжі певної консистенції або текстури, навідріз відмовляється пробувати нові страви або їсти в незнайомому місці.

Чому не варто матеріально винагороджувати дітей за успіхи? Психологічний експеримент.

Не поспішайте мотивувати дітей до навчання грошима чи цінними призами! Можна зробити тільки гірше. Це доводить психологічний експеримент. У 1973 році психологи Леппер, Грін і Нісбетт вирішили провести експеримент, щоб з’ясувати, як вплине заохочення на діяльність, яка спочатку приносить задоволення. Протягом декількох днів вони спостерігали за групою дошкільнят і виявили тих, хто вважає за краще проводити вільний час за малюванням. Потім цих дітей розділили на три групи. Перша група за свої малюнки отримувала винагороду – іменну грамоту, про яку їм заздалегідь розповідали і показували. Другу групу ні про що не попереджали і просто вручали грамоту після закінчення сеансу. У третій групі нічого не змінювали і залишили все як завжди – без попереджень і нагород. Протягом трьох наступних днів учені спостерігали, чим бажають займатися діти, коли у них вільний час. Потім вони вручили всі грамоти, припинили спостереження і почекали два тижні, щоб дізнатися, чи вплинув експеримент на вподобання дітей в розвагах.

Результати експерименту. Діти, що входили в другу і третю групи, малювали так само багато і з таким же задоволенням, як і раніше, до експерименту. Але діти з першої, які очікували, а потім отримали нагороду, виявили набагато менший інтерес до малювання і витратили в результаті на нього набагато менше часу в порівнянні з початком експерименту. Отже, навіть по закінченню двох тижнів ці привабливі призи перетворили гру в роботу. Леппер і Грін повторили цей експеримент ще кілька разів і отримали схожі результати. Згодом і інші вчені зіткнулися з аналогічним ефектом в ході досліджень, проведених з дорослими піддослідними. Знову і знову вони виявляли, що матеріальні стимули мають тенденцію надавати в основному негативний вплив на внутрішню мотивацію. Іншими словами, якщо запропонувати вам винагороду за виконання роботи, яка вам і так подобається, а ви погодитеся, то рано чи пізно ви почнете сумніватися, чи виконуєте ви її тільки через велику любов або все ж через нагороду. Що відбулось?
У мозку дітей з першої групи ланцюжок «я малюю – мені це приємно» був замінений іншим: «я малюю – мені дають приз». Внутрішню мотивацію замінили на зовнішню.

Кiлькiсть переглядiв: 354

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.